|
|
Батьківські збори,які відбудуться 18 липня о 15:30. в приміщені д/с №1 " Вишенька". Роль виховання в майбутньому житті дитини.  Поняття вихованої людини – це дуже розширене поняття. Іноді вихованою людиною звуть того, хто вміє гарно зав’язати галстук, розумітися на моді, балакати іноземними мовами; іноді того, хто вміє вклонитися, де слід, привітатися, чемно подякувати, поцікавитися справами друзів, а взагалі вихованою людиною можна назвати добру, чемну і чуйну людину. Тож, віддаючи дітей на руки вихователеві, або до навчального закладу, батьки, звичайно, не позбавляються цим священного обов’язку стежити за вихованням. Та для цього батьки повинні мати здорові і ясні поняття про те, чого вони можуть вимагати, з одного боку, від вихователів або навчального закладу, а з другого – від своїх дітей. Нагляду за самими оцінками, переходами з класу в клас та екзаменаційними атестаціями дуже недостатньо. Хто з вихователів громадських закладів не знає, як часто батьки-вихованці пояснюють собі зовсім неправильно факти закладу, що стосуються їхніх дітей: то карають їх за те, за що зовсім не слід карати, то заохочують їх самі до тих вчинків, проти яких бореться заклад, то прищеплюють їм такий напрям думок, який зовсім суперечить істинно моральному вихованню, - і потім самі ж дивуються чому виховання їхніх дітей йде погано або дає плоди, смак яких здається їм гірким. Як самовиховання людини, так і виховання дитини – не зовнішня поліровка, а істинне, що проймає всю душу, виховання – ґрунтується на цій цілісності, цілковитій прозорості і беззавітній щирості душі. Коли дитина починає вже хитрувати, обдурювати себе і наставника, починає грати роль перед самою собою і перед іншими, коли душа її роздвоїться, - тоді вихованню доведеться вже багато що виправляти: воно повинно знову вивести дитину на відкритий шлях цілковитої щирості. Але щирість викликається тільки щирістю; ось чому не тільки у вихованця, а й у вихователя цілковита щирість душі є єдиною міцною запорукою справжнього, а не примарного успіху виховання. Від моральності жінок здебільшого залежить стан моральності всієї сім’ї. Мати в усіх класах суспільства має незрівнянно більший вплив, ніж батько, на розумовий і душевний розвиток дитини. Це переваження материнського впливу особливо разюче в нижчих класах. Тоді як батько весь день працює поза домом, дитина перебуває весь цей час під наглядом і впливом матері; отже, її настанови і її приклади спрямовують розвиток розуму дитини; у тому ніжному віці, коли враження так глибоко западають в душу, дитина бере в них всі свої поняття про добро і зло, схильність до доброчесності або до пороку. Ми вважаємо дуже корисним, щоб батько, наприклад, частіше звертав увагу дітей на матір, змушуючи їх думати про неї, піклуватися і навпаки. Де батьки люблять і поважають одне одного, там і діти любитимуть та поважатимуть їх. Занадто велике піклування про дитину виховує самолюбців, коли все, що навколо, тільки для них і живе. Так занадто ніжне піклування про дитину… майже неминуче призводить до глибоко закладеного вузького самолюбства. Але також до цього веде і тиранське поводження з дітьми, коли ніхто про них не дбає, і діти починають самі про себе дбати… Треба звертати увагу дитини якомога менше на саму себе, не говорити з нею про неї саму, а для цього давати їй завжди заняття… Ще дуже маленькі діти, бачачи, як хто-небудь що-небудь робить, кажуть нерідко: і я можу це зробити… Так, діти ненавидять учителів, від яких ніколи не діждешся схвалення або визнання того, що добре зроблено. А в деяких входить у систему ніколи не хвалити; це вбиває прагнення до досконалості: хто лає, повинен уміти й хвалити. Що ж до лінощів, то, звичайно, не важко припинити їх у зародку і дуже просто примусити дитину вчитися в присутності вчителя. Але що ви робитимете з закоренілим ледарем, для якого легше стерпіти сором, вислухати догану, залишити на другий рік у тому ж класі, ніж подолати цю вкорінену пристрасть? Чи не занапастите ви його, залишивши без покарання? Ждати, поки він схаменеться? Але лінощі вкорінюються з кожним днем, а тим часом роки минуть, і разом з ними мине і можливість виховання та навчання ! Розгляньте психологічну основу лінощів: це не більше, як звичка бути неуважним або не звичка керувати своєю увагою, і дитина віддається з насолодою цьому розумовому кейфу. Лінощі – порок не тільки дітей: дорослі люди і цілі нації платять йому багато данину. Щоб полюбити розумову роботу, слід поступово, непомітно звикнути до неї. Розвиток цієї звички в дитини цілком залежить від виховання і становить основне і найважче його завдання: ось чому ступінь уваги учнів є, на нашу думку, найкращим термометром достоїнства вихователя і викладача, придатності методом викладання і правильності устрою навчального чи виховного закладу. Але якщо виховання винне в звичці до неуваги, а разом з тим і до лінощів, то постає питання, як же карати вихованця за помилки виховання? На жаль, дітей здебільшого карають за те, за що слід було б карати їхніх батьків та вихователів… Але не тільки за дверима класу, часто й у самому класі вихованці навчаються марнувати час. Учитель тлумачить новий урок: учні намагаються тільки дивитися на вчителя й не чути жодного слова з того, що він говорить. Вони не зосереджені на темі уроку, а думають про своє. І як прикро стає вчителю, коли він запитує про тільки що сказане, і бачить суцільну пустоту нерозуміння і байдужості. Чому відбувається так, що одні діти стараються щось розуміти, а іншим аби відсидіти урок? І наостанок я хочу вам розповісти одну цікаву історію. Ця історія трапилась дуже давно, у місті, де жив один мудрець. Слава про його мудрість розійшлася далеко за межі міста. Поряд з ним жив чоловік, який дуже заздрив славі мудреця. І от він вирішив придумати таке запитання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов чоловік на узлісся, спіймав метелика, заховав його у долонях і подумав: «Запитаю я в мудреця: скажи, о наймудріший, який метелик у мене в руках – живий чи мертвий?». Якщо він скаже «живий», я стисну долоні і метелик помре; а якщо скаже «мертвий», я розкрию долоні і метелик полетить. Так усе і сталося. Зловивши метелика лихий чоловік попрямував до мудреця і запитав його: «Який метелик у мене – живий чи мертвий?». І мудрець відповів: «Усе в твоїх руках, чоловіче». Тож, шановні батьки, від нас з вами залежить якими виростуть наші діти. Усе в наших руках. |
